У матеріалі «Що потрібно для успіху?» ми розповідали про те, як домогтися значних кар'єрних досягнень. Пропонуємо вам іншу точку зору — від сайту AdMe.ru, разом із авторами якого ми розглянемо питання: чи потрібні нашій планеті так звані успішні люди?
У статті AdMe.ru журналіст Світлана Горбунова наводить слова еколога і письменника Девіда Орра: «Планета не потребує великої кількості "успішних людей". Планета відчайдушно потребує миротворців, цілителів, реставраторів, оповідачів і тих, хто любить. Вона потребує людей, поруч із якими добре жити. Планета потребує людей із мораллю, які готові включитися в боротьбу, щоб зробити світ живим і гуманним. А ці якості мають мало спільного з "успіхом", як його визначають у нашому суспільстві».
Для більшості людей західної цивілізації поняття «успіх» полягає, насамперед, у високому матеріальному статусі й запаморочливому просуванні до кар'єрних висот. «І доведеться визнати, що ми й самі вже досить міцно вписані в західну систему цінностей, у якій принцип "швидше, вище, сильніше" стає єдиним життєвим кредо. Це не погано і не добре. Проблема в тому, що це визначає наш спосіб існування на маленькій і затишній, але при цьому тісній і обтяженій різними складнощами Землі», — зазначає AdMe.ru.
Сьогодні в суспільстві пошаною, увагою і повагою користуються представники шоу-бізнесу, топ-менеджери, політики і так далі. Влада, слава і гроші визначають прагнення багатьох молодих людей, які тільки починають свій професійний шлях.
Для нас, наприклад, звичним є поняття «успішний бізнесмен». При цьому AdMe.ru порушує цілком справедливе питання: «Спробуйте уявити собі "успішного лікаря". Хто це: той, хто вміє проводити найскладніші операції на високому рівні й рятує життя, або той, хто відкрив приватну клініку, залучив багатих клієнтів і заробив купу грошей? "Успішний письменник" — той, хто написав по-справжньому видатний твір, або той, кого публікують мільйонними накладами? А вже словосполучення на кшталт "успішний вчений", "успішний викладач", "успішний геолог" і зовсім здаються оксюмороном у такому контексті».
При цьому глобальний рух людства вперед відбувається не зусиллями поп-співаків, маркетологів і політиків: вони не рятують людей на пожежі, не роблять операцій на серці, не пишуть геніальних полотен і симфоній, не запобігають глобальному потеплінню, не відкривають землі, не виробляють гостро необхідні для виживання товари і послуги, не навчають дітей у школі, не винаходять ліки від смертельних хвороб, нові технології і філософію, що покращують наше існування, і так далі — тобто, не приносять реальної, відчутної, видимої користі, не працюють на спільне благо. Девід Орр, таким чином, стверджує: у планетарному масштабі на п'єдестал пошани ми поставили не тих.
Закінчення тут.