Сьогодні, у зв'язку з бойовими діями на Донбасі, багато молодих людей, студентів відчувають сильний стрес. Пропонуємо вам ознайомитися з основними тезами статті «Життя на паузі, або Що таке психічний біль». Її автор – Альона Лук'янчук, клінічний психолог, координатор психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. Пані Лук'янчук протягом останніх п'яти років провадить приватну психотерапевтичну практику в Луганську та Донецьку й допомагає впоратися з психологічними травмами, депресією та іншими порушеннями здоров'я тим, хто цього потребує.
Фізичний біль – явище звичне і необхідне; він зрозумілий, відчутний і є захисним природним механізмом. «Але є ще один вид болю. Це коли просто боляче, погано, нестерпно десь на іншому, якомусь не тілесному рівні. "Болить душа", – говоримо ми зазвичай в таких випадках, коли описуємо не фізичний, а психічний біль», – пише Альона Лук'янчук.
Психіка – це і є душа, так позначили її давні греки (грец. «психея» – душа, дихання); реальність нематеріально відображається у внутрішньому світі людини за допомогою почуттів, емоцій, образів, вражень.
Існування людини немислимо без щогодинної, щосекундної внутрішньої психічної діяльності. «Такий нескінченний процес довжиною в життя. Скільки ми живемо, стільки й відображається в нас всередині все, що відбувається», – розповідає фахівець.
Смуток, печаль, хвороба – це такі ж нормальні реакції психіки, як і радість, любов, захоплення. Однак є психічний біль іншої інтенсивності: людина не може пропустити його через минулий досвід, і він ставить у глухий кут. Зазвичай такий вид болю викликаний якою-небудь травмуючою ситуацією; це щось, пов'язане з величезною кількістю інтенсивних і важких (токсичних) почуттів, народжуваних у внутрішньому світі як відповідь на зовнішні агресивні події.
Безсилля, злість, сором, провина, лють, приниження, розчарування, відторгнення – подібні почуття окремо пережити складно, але можливо. Проте всі вони, у великій концентрації і в один момент, – нестерпно болючі.
«Фізичне насильство, військові дії, загибель близьких, втрата будинку, загроза життю – це все у внутрішньому світі пов'язано з дуже сильними переживаннями, що котяться, як цунамі, відразу й багато. Не маючи можливості все це пережити одночасно, психіка включає захисний механізм – шокове знеболююче у вигляді зменшення або повної втрати чутливості. Не відчуваю – значить, не болить», – стверджує психолог.
Настає алексітімія – тобто, втрата емоційних відчуттів. Це тотальне явище: організм із відключеними нервовими закінченнями не відчуває нічого.
Разом із тим, організм «відключає» й позитивні почуття: психіка завмерла, світ всередині зупинився. Травма розбиває життя на дві частини: все, що було «до», й усе, що «після». Людина починає жити, як механізм, а внутрішній світ «стоїть на паузі».
«Усі сьогоднішні події, що відбуваються в нашій країні, в наших будинках або будинках наших близьких – страшні, такі, що травмують людей, долі. Це все пов'язано з жахом, втратами, безсиллям, підігріте агресією і ненавистю. Це ті події, що паралізують психіку, роблячи її нездатною переживати», – пише Альона Лук'янчук.
Її рекомендації в цій ситуації – бути поруч з близькими, говорити, що відбувається, плакати від власного безсилля, злитися, говорити і знову плакати, але в жодному разі не замовкати: «Самотність і мовчання – це та сама пауза. Вона розіб'є наше життя назавжди».
Про інші рекомендації психолога Альони Лук'янчук читайте тут.